Громадські дії – Syaino — одяг про права людини

Види дій на захист громадських інтересів

Є різного типу громадські організації, що захищають громадські інтереси. Є такі, що працюють, як швидка допомога, коли людина опиняється в біді, а держава не спроможна виконати свої гарантії.

Є недержавні організації, що відносять до типу «Watchdog» (буквально – «сторожовий пес»). Ці організації здійснюють постійний контроль за діями влади в тій сфері, в якій працюють.

Громадські організації використовують різні види дій на захист громадських інтересів. Умовно ці види дій можна класифікувати як правові, політичні, освітні та просвітницькі, акції прямої дії. Важливим видом дій, що можна виокремити серед інших, є моніторинг.

Зазвичай громадські організації використовують різні способи впливу на вирішення суспільно значимої проблеми, створюючи таким чином цілу систему кроків і дій, що впевнено ведуть до результату.

Журналісти також представляють переважно недержавний сектор. ЗМІ іноді називають «четвертою владою», що підкреслює їхню велику вагу в формуванні суспільної думки та їхній вплив на суспільні процеси. Для журналістів важливо розуміти, які саме акценти треба розставляти, висвітлюючи ту чи іншу проблему, в чому саме очікується від них підтримка.

Правові дії

У багатьох випадках проблемні питання прав людини пов’язані з недостатністю правової допомоги, недосконалим законодавством або поганою практикою застосування законодавства. Тому завжди можуть бути ефективними правові дії.

Організація правової допомоги – один із перших прикладів таких дій. Можна організувати консультації по місцю знаходження громадської організації, розповсюдивши про це інформацію. Отримавши авторитет завдяки грамотним консультаціям, можна очікувати, що до такої громадської приймальні почнуть звертатися самі люди, які потребують допомоги. Буває, що до такої приймальні направляють і державні органи й служби. Можна організовувати мобільні консультативні пункти, відвідуючи невеликі населені пункти й інші місця, де доступ до правової допомоги є найбільш обмеженим. Важливим є й те, що, надаючи правову допомогу, можна глибше вивчати проблеми, краще бачити їх причини й розуміти їх масштабність.

На розв’язання системних проблем спрямований такий вид правових дій як стратегічна судова тяжба (використовують таку термінологію як «strategic litigation», або «test cases», або «impact cases»). Стратегічна судова тяжба – це свідоме, сплановане ведення судових процесів із метою перегляду інтерпретації наявного права або усунення чи зміну певних норм законодавства. В ході таких судових процесів громадські активісти домагаються через рішення Верховного суду, Конституційного суду або Європейського суду з прав людини, органів ООН розкриття невідповідності чи протиріччя норм або їх інтерпретації Конституції й міжнародним документам, які ратифікувала держава.

Стратегічна судова справа є дуже ефективним способом розв’язання проблеми саме тому, що зміни відбуваються через рішення судових або квазісудових органів. Втім, її використання вимагає досить тривалого часу, продуманого й умілого підбору справ, уміння працювати з жертвами — тими, хто постраждали й чия справа стає предметом судової тяжби. Проте, за умов доброго планування й професійного підходу докладені зусилля виправдовують себе.

Добре планування містить в собі прорахунок наперед усіх етапів справи, розгляд її на рівні декількох судових інстанцій, а також одночасне обмірковування альтернативних методів й етапів. Просвітництво в сфері прав людини більше стосується інформування й передання певної важливої інформації. Займаючись просвітництвом, ми можемо розв’язувати проблему браку інформації про певні важливі способи поведінки й норми.

Ми можемо гарантувати, що підготуємо просвітницькі матеріали, зробимо їх доступними, донесемо цю інформацію для тих, кому вона потрібна. Наприклад, ми звернули увагу на проблему непоінформованості внутрішніх переселенців, які переїхали до нашого населеного пункту, – вони не знають, до кого та з якими питаннями можна звернутися, щоб отримати довідки, документи чи оформити соціальну допомогу. Ми готуємо таку інформацію в доступній формі й розміщуємо її в тих місцях, де її найвірогідніше можуть побачити ті, хто цієї інформації потребує – на вокзалі, на зупинках транспорту, в продуктових магазинах. Розміщуємо цю інформацію в місцевих ЗМІ й інтернет-виданнях для тих, хто скоріше скористається цими джерелами.

Займаючись просвітницькою діяльністю, ми гарантуємо, що зробимо так, щоб ті, хто потребують інформації, отримали до неї доступ, і шукаємо способи, щоби це відбулося з найвищою ефективністю.

Освіта в сфері прав людини – це процес, що передбачає конкретніші й більш жорсткі результати, досягнення яких гарантують ті, хто цей процес організовує. Звичайно, ми не можемо гарантувати, що завдяки освітнім діям ми доб’ємося зміни поганої правової норми, наприклад. Цього можна добитися шляхом стратегічної судової тяжби або шляхом підготовки проєкту змін до законодавства й ведення переговорів із представниками влади. Проте саме завдяки освіті ті, хто є здатними вплинути на зміни поганої правової норми, мають відповідні ціннісні орієнтири, знають і вміють це зробити.

Є й інші форми навчання – непрямі. Іноді кажуть — принагідні. Наприклад, під час проведення мітингу ми можемо роз’яснювати свою позицію, або під час судового процесу розробляти аргументовану позицію, що спирається на стандарти прав людини й правомірні вимоги щодо дотримання процесуальних норм — це теж є своєрідним навчанням. Схожі ситуації відбуваються під час переговорів із депутатами або іншими представниками влади. Під час моніторингових візитів до місць несвободи буває достатньо усної рекомендації адміністрації, щоб певна проблема була вирішена.

Важливою в просвітницьких діях є роль ЗМІ, а особливо зараз — інтернет-простору й соціальних мереж.

Моніторинг

Моніторингом називають планомірне й системне дослідження певного фрагмента соціальної дійсності, яке проводиться за визначеною схемою. Моніторинг є компонентом діяльності, спрямованої на зміни поточної ситуації без застосування насильства. Моніторинг дозволяє отримати факти, що характеризують проблему й указують на її причини. Це дозволяє виробити рекомендації для органів влади, ефективно спланувати власні дії, звернути увагу міжнародних організацій та громадськості на проблему, що має при цьому вагомі й обмірковані аргументи для своєї громадянської позиції.

Моніторинг зазвичай виконує декілька функцій. Іноді нам потрібно дізнатись про масштаби проблеми. Таким чином моніторинг виконує пізнавальну функцію. Якщо ми володіємо фактами, що прямо вказують на існування проблеми та на її масштаби, але треба дослідити що саме – яку норму або практику – треба змінювати, тоді моніторинг відіграє допоміжну функцію. Проведення моніторингу виконує просвітницьку функцію, коли сам факт моніторингу й проведення в його рамках досліджень змушує відповідальних осіб робити певні зміни вже в той час, коли триває моніторинг. Наприклад, під час моніторингових візитів у рамках національного превентивного механізму запобігання катуванням та такому що принижує гідність поводження й покарання адміністрація й персонал закритих закладів часто роблять ті зміни, що є можливими одразу.