Права людини були б просто деклараціями викладеними на папері, якби не існували механізми їх захисту. Для будь-якої держави діють власна національна та міжнародна системи захисту прав людини.
На національному рівні за захистом своїх прав можна звернутись до установ, що перебувають у юрисдикції судової системи України. В Україні діють адміністративні суди, а також є процедура розгляду скарг у рамках адміністративного судочинства. Це важливо тому, що ця процедура передбачає розгляд справ, сторонами яких є держава і державні установи, посадові особи.
Основним документом, що гарантує права людини в Україні є Конституція України. У Конституції ж закріплені основні механізми захисту прав людини на національному рівні.
З інших важливих державних інституцій слід назвати Уповноваженого верховної ради України з прав людини. До цього органу, як і до інших державних установ і організацій можна звертатись із зверненням (скаргами, пропозиціями, заявами) та інформаційними запитами. Розгляд звернень стосовно прав людини є одним із першочергових завдань Уповноваженого. Проте він може лише сприяти або разом з людиною домагатись відновлення в правах. Він, звісно, не приймає таких рішень, які приймає Суд.
Важливим державним органом є Конституційний суд України. Він контролює дотримання норм Конституції України. До Конституційного суду можна звернутись за тлумаченням окремих норм Конституції, проте не існує процедури подання індивідуальної скарги до Конституційного суду на порушення прав людини, передбачених основним законом (Конституцією).
Залежно від ситуації можна звертатись до органів виконавчої влади, до місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому важливо знати, яким чином подаються звернення до органів влади і яким чином регулюється порядок надання відповідей. Для цього, крім Конституції, важливо звернути увагу на Закони України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації».
Важливу роль мають громадські організація, які опікуються захистом прав та свобод людини. Ці організації можуть допомогти отримати правову допомогу, а в багатьох випадках беруться за супровід справи, організовують громадські моніторинги і громадські кампанії.
На міжнародному рівні актуальними для України є система захисту прав людини ООН і Європейська система захисту прав людини. Існує досить багато механізмів, якими можна скористатись в рамках цих систем.
Першим документом, що мав силу міжнародної угоди з прав людини і був обов’язковим до виконання тими державами, які його ратифікували (ввели до внутрішнього законодавства), стала Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.). Конвенція чинна і зараз. Права і свободи, закріплені в цій конвенції, можна захистити в Європейському суді з прав людини. Україна є учасницею цієї Конвенції. Варто звернутись до спеціальної літератури, щоб познайомитись з тим, як працює Європейський суд з прав людини і як до нього можна звернутись.
В рамках ООН Україна приєдналась до більшості міжнародних угод з прав людини. Для забезпечення контролю за виконанням міжнародних угод в системі ООН створені договірні органи – Комітети. До деяких комітетів можна звернутись з індивідуальною скаргою, але лише після того, як будуть використані усі ефективні засоби правового захисту всередині країни. Крім того, важливо дотриматись й інших критеріїв, за якими визначається прийнятність скарги. Ці критерії і процедура подачі скарги зазвичай описані у факультативному протоколі до міжнародної угоди. У будь-якому разі, варто звернутись до юриста за допомогою. У результаті розгляду індивідуальної скарги договірний орган виносить судження, в якому зазначає свою позицію щодо ситуації – чи було порушене з боку держави право.
Звернутись з індивідуальною скаргою можна не до всіх Комітетів. Наприклад, до Комітету з прав дитини такої можливості не існує. Утім можна звернутись до Комітету з прав людини, якщо стосовно дитини порушене одне із прав, закріплених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, адже права дитини – це категорія прав людини.
У системі ООН є й інші можливості для її використання з метою захисту прав людини. Один із впливових механізмів пов’язаний з тим, що держава – учасниця міжнародного органу має подавати періодичні звіти до договірного органу щодо виконання тієї чи іншої міжнародної угоди. Недержавні організації своєю чергою можуть подавати альтернативні звіти на звіт уряду.