«Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів…» (стаття 10 Європейської конвенції з прав людини).

Свободу вираження поглядів ще називають «киснем демократії», а Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазвичай нагадує, що свобода вираження поглядів є однією з основних підвалин демократичного суспільства

Що означає свобода вираження поглядів для кожного і кожної із нас? Які обов’язки є у держави у зв’язку з цією свободою? Чи підлягає вона обмеженням і якщо так, то як і заради яких цілей?

«Кожен має право…»

Означає, що ця свобода належить КОЖНІЙ особі без винятку. Це є характерною рисою усіх прав людини – їхній зміст та обсяг не залежить від соціального статусу, раси, світогляду, рівня освіти або яких-небудь інших відмінностей.

«… одержувати і передавати інформацію та ідеї …»

Свободу вираження поглядів часто називають «журналістською свободою». Дійсно, робота журналістів безпосередньо пов’язана з цією свободою і найчастіше саме журналісти потребують захисту свободи слова. Але не тільки словом можна виражати погляди. 

Ми можемо передавати інформацію у різний спосіб – словом, поведінкою, зовнішнім виглядом, через твори мистецтва тощо. Держава не може перешкоджати в цьому. Або  навпаки — держава має щось зробити, щоб захисти від такого перешкоджання з боку інших.

Ніхто не може заборонити нам шукати інформацію у відкритих джерелах. Ми також повинні мати можливість одержувати інформацію, що є у розпорядженні державних органів. Тому вони зобов’язані публікувати важливу і таку, що представляє суспільний інтерес інформацію, й надавати її на запит громадян.

«… інформацію та ідеї …»

Був випадок, коли в одному з українських університетів адміністрація закрила виставку художників після звернення групи студентів і викладачів, які побачили в картинах, що експонувалися образливі сцени. Організатори ж виставки через художнє вираження підіймали важливу суспільну дискусію, а сама виставка була відповіддю на дії молодих людей, які напередодні у силовий спосіб зірвали один із заходів інших студентів. Про це студенти чий захід зірвали зверталися до правоохоронних органів, але розслідування не проводилося належним чином.   

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що свобода вираження поглядів охоплює не тільки ту інформацію та ідеї, що «сприймається сприятливо або розглядаються як необразливі чи нейтральні, але й такі, що ображають, шокують або вселяють занепокоєння». 

Свобода вираження поглядів як і більшість прав людини може підлягати обмеженням. Але застосування державою таких дій, що передбачають обмеження можливі лише у встановлений законом спосіб. Наприклад, не може бути піддано цензурі журналістські матеріали чи твори мистецтва.   

Важливою є мета заради якої свобода вираження поглядів обмежується. Такими цілями можуть бути національна безпека, територіальні цілісність, громадська безпека, запобігання заворушенням та злочинам, охорона здоров’я чи моралі, захист репутації чи прав інших осіб, запобігання розголошенню конфіденційної інформації, підтримання авторитету і безсторонності суду.

Досить часто обмеження застосовуються тоді, коли свобода вираження поглядів вступає у своєрідний конфлікт з правом на приватне життя іншої людини. Це завжди складні ситуації і рішення. 

Буває, що політики або посадові особи органів державної влади скаржаться, що зазнають суттєвої критики. Тут варто зважати на те, що «межі допустимої критики щодо політиків як таких є ширшими, ніж щодо приватної особи». Дії і слова політиків знаходяться під пильною увагою суспільства в демократичній державі. Тому політики  «мають проявляти більший ступінь терпимості» до такої пильної уваги.

Є багато справ, коли журналістам були призначені великі штрафи, а іноді і покарання у вигляді позбавлення волі за вираження поглядів. Такі рішення є досить небезпечними, якщо не мають достатнього обґрунтування. Вони можуть стати приводом побоювання вільно виражати свої погляди іншими журналістами та блогерами.

Є ще одна умовна назва у свободи вираження поглядів: «священна корова». Потрібні дуже серйозні підстави, щоб були застосовані обмеження. 

У норвезькому суспільстві тривала дискусія навколо рішення суду, що заборонив Брейвіку, який влаштував теракт в молодіжному таборі, і в результаті чого загинули багато людей, розказати публічно про свої погляди через ЗМІ. Багато хто вважає, що краще робити такі речі гласними ніж приховувати їх. На їхню думку, люди здатні самі побачити безглуздість і жалюгідність таких ідеологій. І гласність скоріше ніж приховування запобігає пропаганді.